Жіночий
монастир св.. Пантелеймона
Собор Святого Пантелеймона у Феофанії 1905-1912. Ар. Є. Єрмаков. У XVIII ст. місцевість Феофанія знаходилася у семи верстах від Києва в урочищі Лазарівщина. З 1800 року Феофанія потрапила у розпорядження єпископа – настоятеля Михайлівського монастиря, а відтак була відведена вікарному єпископу Феофану Шиянову під заміську дачу. Через три роки Феофан побудував тут церкву святого архангела Михаїла. Відтоді і почали називати місцевість Феофанією. У середині ХІХ ст. тут тричі зводили церкви – одну замість іншої. Останнім же був побудований храм святого Пантелеймона (у 1912 році), який і залишився до наших днів. Храм Святого Пантелеймона є частиною жіночого монастиря.Китаївська пустинь — монастир у Китаєві. Діяв у XVIII — на початку XX ст. Відновлений у 1990-і роки.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 р., і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону, ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву св.Серафима Саровського.
У 1920-і роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства (з 1954 р. — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали 1932 р., інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями. 1994 р. відродилося монастирське життя. Першим начальником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929—1996). Після археологічних досліджень 1993—94 рр. було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я св.Досифея. З 1996 р. обитель має статус самостійного монастиря.
